Караюсь, мучуся, але не каюсь!
Поделиться в
Копировать ссылку
…казав Кобзар, і я кажу. Тому що факт лишається фактом: Куклачови з Стаценків ніякі.
Цуценя прибуло вчора. Морда настільки печальна, шо от всьо: обнять і плакать. Думаю, шо такий писок боженька дає малечі спеціально для того, щоб дорослі особі в поривах праведного гніву не вбивали потомство, бо ж шкода, яку воно приносить, безсумнівна!!!
Пробігшись по хаті і залишивши на своєму шляху пару калюж, цуценя зробило кілька висновків: варіантів шкоди — ого-го і еге-гей! Наприклад, квіти в напольних блін вазонах. Я їх дуже люблю, ці ліани. Полюбило їх і таксенятко. Звісно, гризти. А через печальні очі малої паразитки казати «фу» справжнім «фу-голосом» не виходить((((
Добра штука килим! Тепло ходити, м’яко лежати, смачно жувати… Тут теж мало б бути «фу». Ну, ви зрозуміли…
Лежати зручно на татку. Теплий, великий і чухає. Можна ще пожувати кофту, бо «фу» він каже взагалі нестрашно. А отак: «фу, я сказав»…
«Надобраніч, діти» мене лякало найбільше. Бо ж таксюля в стресі, і взагалі — «на новому мєсті приснісь женіх нєвєсті»… Облаштували лежбище — подушечка, ковдрочка, запасна подушечка, якщо раптом на отій першій буде незручно. Вдень вона там спала.
А що буде вночі?
Плаче.
Плаче.
ПЛАЧЕ!!!
Замовкла….
Ну, думаю. дресура дає плоди прям на очах! От воно, виховання! Сухомлинський! Макаренко!
Але ні: просто тато взяв в ліжко.
Всьо, хана. А я збиралася придбати малій ссикусі диванчик собачачий…
Кста. Тато сказав — Зізу. Всьо. Крапка!
А це майже як оте «фу, я сказав»)))))
#ЯВИМАГАЮЗООДЕКРЕТУ!
