Хронічна таксоманія в стадії загострення
Поделиться в
Копировать ссылку
З жахом згадую часи, коли фотоапарати були з плівкою. Як би я тоді фіксувала кожне позіхання своєї Зоуї, яка таки стала в побуті Зосею?
А воно, таке мале та хитрюще, ніби навмисно приймає пози професійних моделей і на кожному кроці провокує всю родину на бажання фоткать її. Ось вона красиво лежить. Красиво сидить. Красиво висолопила язика під час сну. Красиво гризе…та шо ж ти гризеш?!
Я раніше завжди скептично ставилася до таких груп в соцмережах, як «Мамочкі» і прочіє «овуляшкі-бєрємєняшкі» Як виявилося, щось подібне є у собачатників. Я навіть вступила в парочку таких, лайкаю там різних песиків, вивчаю проблеми натурального годування та правильного обрізання кігтів… В суперечки відносно того, чи використовувати ривковий нашійник, чи солити собачаче їдло і подібне поки не вступаю — досвіду малувато. А от дискусії на тему «Чи подобається вам запах таксячих п’яток» залюбки підтримую. Не дивуйтеся нічому. Так, ми нюхаємо своїх собак…
А от і фоточки моєї соби (ага, піднабралася відповідного сленгу)