Під обстрілами: хто та як допомагає людям, які залишилися на окупованих територіях Запорізької області без доступу до ліків

Суспільство | 11:10, 23.05.2022
 Поделиться

Поделиться в

На тимчасово окупованих територіях Запорізького регіону російські загарбники знищують медичні заклади та не дають можливості ввозити необхідні ліки з території України. На рашистських телеграм-каналах публікують інформацію про те, що життєво необхідні ліки доставляють зараз виключно із РФ та Криму, а українська сторона нібито забула своїх людей. 061 розбирався з тим, як і хто зараз доставляє необхідні пацієнтам медичні препарати, а також що робити тим, хто має рідкісні захворювання, і чиє життя безпосередньо залежить від прийому таблеток.
Ліки на ринку, порожні полиці в аптеках та таблетки по пластинці в одні руки
Всі запаси ліків, які були в аптеках викупили в перші дні війни, пізніше в Бердянську, Енергодарі, Мелітополі, Токмаку, інших містах та населених пунктах області просто неможливо було купити необхідні таблетки ні за рецептом, ні без, оскільки не було поставок. Під «ударом» опинилися пацієнти з гемодіалізом, які гостро потребують процедури очищення крові, інсулінозалежні діабетики, пацієнти з епілепсією та розладами психіки, пацієнти з певними видами онкології та муковісцидозом, люди із захворюваннями серця.
За словами мешканки Енергодару Юлії Олексіївни у місті працює лише пару аптек. Всі інші закриті. З першого місяця війни полки аптеки в районі були зовсім порожні і лише близько двох тижнів тому почали завозити перші ліки. Аптека АНЦ працює з 9.00 до 14.00. Щодня там можно побачити величезні черги на вулиці з самого ранку.
«Певний час аптека була взагалі пуста. Ти заходиш питаєш: чи є зеленка, бинт, спирт, йод і відповідь одна — «ні».  Потім завезли товар. Ніби він український. Більше тижня там була величезна черга. Я розмовляла так там стояли всі – діабетики, гіпертоніки, онкохворі. Інші аптеки, які в нас були, давно закриті. Там навіть зняті вивіски.  Одного разу привезли гуманітарну допомогу з ліками. Але де і куди вони це все розподіляють я не знаю. Як діабетик я подзвонила, аби отримати глюкометр, бо чула, що їх роздавали безоплатно. По телефону мені сказали, що видають лише для співробітників атомної станції. Добре, що у мене родичі там працюють і вони мені його передали. З цієї громадської організації сказали, що більше завозу, мабуть, і не буде», — ділиться Юлія Олексіївна.
Центри ПМСД та медсанчастина працює, але медпрепарати до них завозять тепер виключно із Криму та РФ.
«На ринку стоять столики, біля магазинів, де можна купити якісь ліки. Як у 90-х роках усе з асфальту на відкритому просторі продають», — каже ще одна мешканка міста Олександра.
Голова Енергодарської міської ради Дмитро Орлов говорить, що у зовнішньому кризовому центрі ЗАЕС у Запоріжжі організований гуманітарний хаб і у мешканців інших міст-супутників атомних станцій є можливість допомогти.
«Тут зробили центр щодо збору і ліків, і гуманітарних вантажів. Є адресні посилки, ліки, дитяче харчування. Ми просимо щоб люди писали, кому адресована посилка та що в середині, бо окупанти все розкривають на блокпостах. Востаннє відправили в минулу п’ятницю близько 10 тонн вантажу. Ми завантажили два автобуси виключно ліками, дві доби вони стояли на російському блокпосту у Василівці, російські військові їх не пропускали, але потім все ж таки вдалося проїхати. Окупантам байдуже, що в цих посилках, навіть якщо це ліки. До цього два тижні не могли відправити до Енергодару допомогу», — наголошує міський голова Орлов

Основна проблема полягає в тому, що якісь рецептурні препарати волонтери не можуть закупити та покривають запит із того, що є в наявності.
«Ми збираємо запити від громад чи частіше вже самі громади телефонують і кажуть, що саме їм потрібно. На сьогодні це дуже стандартний набір – ліки від тиску, препарати для серця, заспокійливі, щось для роботи шлунку. Лише одного разу було, що нам казали у якій кількості, але зважаючи на те, що це гуманітарна допомога, то отримують скільки вже є в наявності. Періодично пишуть безпосередньо лікарі і вони кажуть, що їм потрібно. Нещодавно був запит від Плодородненської громади на Мелітопольщині з психоневрологічного інтернату. Там потрібні досить специфічні рецептурні ліки і їх майже неможливо дістати. Таких інтернатів в регіоні у нас 5 чи 6. Також ми отримуємо запити від онкохворих людей, але їх також досить важко дістати.  В кожній громаді точно є люди з цукровим діабетом, захворюваннями щитовидної залози. Ми намагаємося розподілити по максимуму те, що є. Доходить до того, що ці таблетки від тиску роздають не упаковку, а, вибачте, по пластинці людям. Забирають пакунки або голови громад або якісь їх представники, чи волонтери, які вже направляють їх на території», — розказує директорка громадської організації "УкрПростір" Наталя Селюкова.
Маскування ліків, загрози медикам та викрадення водіїв: як доставляють ліки волонтери з «Паляниці»
У перші тижні війни на базі волонтерського штабу «Паляниця» у Запоріжжі вдалося створити склад з медпрепаратами та організувати доставку на окуповані території Запорізької та Донецької області. У медичному відділі працюють шість фармацевтів, які ведуть облік усіх лікарських засобів, вносять їх до бази, збирають замовлення за списками та надсилають їх. У середньому замовлення на 50-70 осіб коштує 60 тисяч гривень. Препарати доставляють до штабу благодійні фонди та міжнародні логістичні центри, певні медичні постачальники та фармкомпанії з різних країн. Велику підтримку надали представники Ізраїлю, Греції, Туреччини, Польщі.

«На окупованих територіях залишилося багато людей поважного віку, тих, хто нещодавно переніс операції, онкохворих з потребою в хіміотерапії. У двох містах у нас є зв’язок із лікарями-координаторами, вони розуміють скільки є пацієнтів та яких груп. Ми збираємо медикаменти, дитячу групу та гігієну. Є й складні напрямки – наприклад, до Бердянська машини зараз не виїжджають. Точніше, вони намагаються прориватися щодня, але поки що їх не пускають і розвертають назад. У Мелітополі довгий час ми не могли знайти людей, яким б довірили отримання ліків. Там є люди, які фактично бігають під’їздами і збирають заявки в ручному режимі на листку бумаги. Вони в якомусь неймовірному розмірі. Я щоразу на це дивлюся і плачу», — розповідає кураторка медичного спрямування та дитячої групи у волонтерському штабі «Паляниця» Ксенія Босенко.
Водії возять ліки у міста, смт та невеликі села Запорізької області на свій страх та ризик. Найчастіше використовують кілька зв’язкових. На першому етапі довозять пігулки до точки А, де їх зустрічає інший водій, який доставляє ліки вже до точки Б. Машини намагаються ховати, бо всі переживають за вантаж. Багато водіїв уже побували у полоні.
«У Маріуполь ми неодноразово відправляли ліки. Там є священнослужитель одного з храмів іншого міста, якому доставляли адресні упаковки. Він на собі їх носив та кожному роздавав», — розповідає фармацевт Юрій.

Волонтери зазначають, що були випадки, коли російські військовослужбовці розкривали всі коробки та відбирали ліки. Найбільш цінними для них є знеболювальні препарати. Для того, щоб їх доставити на місця тяжкохворим пацієнтам, волонтерам доводиться ці таблетки подрібнювати до стану порошку та перепакувати у баночки чи маленькі пакети та підписувати зовсім іншою назвою. Хлопці та дівчата спеціально для цього вирізають інструкції з інших препаратів, клеять їх на упаковки, щоб виглядало максимально правдоподібним. Про те, що це за ліки дізнаються їхні отримувачі лише тоді, коли товар уже був безпечно доставлений та потрапив у надійні руки.
На територіях, де вже діють окупаційні адміністрації, медики видають ліки своїм пацієнтам навіть не на території лікарні, а в безпечному місці видачі. Багатьом лікарям загрожують, що відберуть у них ліки, що вони отримали від представників з України. Були випадки, коли препарати, які волонтери передавали для пацієнтів, окупанти забирали та продавали потім у місцевих аптеках за гроші.
У перший місяць війни, поки державна система лише намагалася адаптуватися до військових дій, волонтери закуповували інсулін і відправляли всім тим, хто цього гостро потребував. Зараз же в аптеках (за винятком окупованих територій) можна отримати інсулін. Однак через обмеження в кількості люди стикалися з тим, що якщо за рецептом передбачено 30 ручок на два місяці, а в аптеці їх всього дві, то рецепт вважається використаним навіть якщо були отримані лише дві ручки. Пізніше провізори в аптеці вже отримали можливість фіксувати, скільки фактично було видано шприц-ручок.

«Фонд із Швейцарії допомагає з деякими пігулками Найбільша потреба зараз у препаратах так званої «пенсійної групи» — кардіовіол, валідол, седафітон та карвалол. Потрібно розуміти, що ці препарати практично ніде не використовуються за кордоном і але переконати бабусю поміняти звичний валідол на якийсь кардіовіол на щось інше складно. Вони реально боятися, що потрібно робити підбір чи заміну у рецепті лікаря, а на окупованих територіях такої можливості немає. Нам систематично допомагає фармацевтична фабрика із Запоріжжя та у них є аналогічні препарати. Але треба десь брати саме препарати цієї групи у великому обсязі», — ділиться Ксенія Босенко.
На складі крім безлічі препаратів на полицях можна побачити великі пачки з памперсами для дорослих і дитяче харчування. Лише у Токмаку з початку війни було 1237 дітей до року. Наразі їх залишилося 570. Одержувачі цієї допомоги щоразу записують дуже зворушливі відео з подякою для волонтерів.
Також волонтери з «Паляниці» передають препарати та аптечки, які самі ж відшивають та комплектують для ЗСУ. Для не виїзних батальйонів доставляють водії провізію та медикаменти. Доставку ліків на деякі громади місцевих жителів роблять самі бійці. Вони охоче прихоплюють коробки, щоби передати людям на місцях на території Запорізької або Донецької області. Був випадок, коли один із полковників ніс сам у Маріуполь шприц-ручки з інсуліном для дитини.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
Джерело: 061.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: