Незвичний звіт про поїздку в зону АТО від представниці «Передової»

Общество | 20:34, 7.10.2017
 Поделиться

Поделиться в

Наступного тижня наша країна святкуватиме День захисника України. Але і захисниким потрібна підтримка! Її надають небайдужі енергодарці. Звіт про чергову поїздку до зони АТО опублікували волонтери на строніці Передова.

«Ще один день, ще одна поїздка. Знову Авдіївка. Знову наші хлопці: Олександр Гаркуша, Анатолій Руденко, Андрій Оверко, Евген Черниш. Але це незвичайний звіт. Це звіт жіночими очима. Звіт написаний серцем. Так, спочатку Світлана (Юркевич — прим. ред) не хотіла і не вірила, що сама захоче написати, але… Дуже раджу дочитати, «- анонсує його керівник групи  «ЕнергодарськіПавучки» Андрій Перепілка. 

Когда мы выезжали, он сказал, что я сама захочу написать. Я не поверила…
Это вторая для меня поездка в зону АТО. Первая носила, наверное, больше технический характер. Приехали, передали груз, выпили чаю, — и домой. Расположение в лесу. Якийсь спецпідрозділ. Куда и как ехали – ничё не помню Тогда запомнились знаки «Увага! Зона проведення АТО» и эти огромные противотанковые бетонные штуки перед въездом в Мариуполь. Тогда это казалось жутким. По фоторгафиям и репортажам всё воспринимается не так, чем когда ты находишься там… В беспечном Энергодаре в лучшем случае об этом поговорят. В худшем – сделают вид, что ничего подобного, достойного внимания, нет. Мы не писали тогда постов. Привезли акт приёма-передачи помощи, и на этом всё закончилось. В этот раз всё по-другому…
Кто-то сказал: ты можешь не помнить человека, во что он был одет, что он говорил, но ты запомнишь чувства, которые он заставил тебя пережить. Я не могу сказать, что весь день поездки 05.10.17 аккуратно остался в моей памяти как фільм… Но могу сказть о тех Чувствах и Мыслях, когда смотрела и видела. Девятиэтажные дома Авдеевки, изрешечённые снарядами и осколками, заборы, в дырочку от очередей, заросшие участки и сгоревшие дома с остатками спутниковых антенн, странной формы деревья. Вернее то, что от них осталось… И за каждой такой картинкой ты видишь человеческие жизни… или смерти… Откуда-то твой мозг вытаскивает яркие картины произошедшего, и вот тогда становится, действительно, страшно… Надпись «Зона АТО» становится детской игрушкой. Це війна…
Спочатку на блок-посту зустрілись з хлопцем-друзякой одного з наших учасників ГО, на ім’я Сашко та його двома товаришами, бо для них був невеличкий гостинець. Щось казали, посміхались. Але які втомлені запалені очі… І таке дивне відчуття… Ніби соромно, що так мало їм можеш віддати. Супроводили нас через черговий суворий блок-пост і поїхали на якійсь свої крайні позиції. Які саме – не знаю, бо в мене топографічний кретинізм. Довго махали. Треба мені навчитись кожному з цих хлопців говорити «Дякую». Та, можливо, не тільки мені.
Уявіть собі, в деяких селах біля Авдіївки дорожне покриття краще, ніж в нашому Енергодарі. І ремонтують дороги навіть ввечері при додатковому освітленні. У нас третій день знято дорожне покриття на одній із головних вулиць… Скажіть мені, що ми, громада, маємо зробити з нашою «владою», щоб наші дороги були як ті, що ми бачили відремонтованими в зоні АТО? Вибачте, але в мене на думку спадають тільки радикальні методи. І я все більше і більше вважаю, що городяне мають на це повне право. Хай їм грець. Не про них зараз. Поки що…

 


Потім була перша, друга та третя точка. Чесно скажу, я не знаю, як Андрій провіз «течик» через ці довбані «пеньки» та ями на ґрунтовці посеред лісу. Я би, по-перше, сіла би «пузом» на якийсь пеньок надовго, по-друге, проколола би колесо о безліч розкиданих металевих предметів, а по-третє, взагалі би заблукала. Ями-воронки. Металеві предмети – самі здогадуєтесь що. А ще страх, що залишилось до хрєна «растяжек». Хлопці пропонували гриби збирати. Жартівники, блін… На всіх точках привітання, обіймання, пригощання, спілкування, «екскурсії», акти передачі, знов обіймання, допобачення… Не прощаються. Тільки «до побачення». Мущу вибачитись, що не всім сказала те головне «дякую»…
«Екскурсії» на спостережні пункти. В касках, бронніках. Десь вибухи. Є «свої», а є «приліти». Хлопці, мабуть, цю частину краще описали б… Я дівчина. Мені було страшно. Я боялась снайперів-жінок, яких тільки привезли, судячи з радіоефіру. Боялась далеких вибухів і просила, щоб мені пояснювали, що відбувається. Так легше. Я не хотіла дивитись на «сепарські» позиції. Не хотіла бачити «промку». Донецький аеропорт. Але мусила. Мусила заради тих, хто залишився там, під завалами, та в полоні… Заради тих, хто повернувся. Заради тих, хто захищає нас зараз. Простіше не бачити і робити вигляд, що цієї війни не було. Одягнути розові окуляри та казати «світ такий, яким ми його бачимо. Ми бачимо, що все добре. Нас це не стосується. Бо «мы хорошие, и мы притягиваем только хороше. Мы со всеми дружим». Маячня! Бо це сліпці. Сміливість та хоробрість – це не відсутність страху, це — вміння їм керувати. Розумність та просвітленість — це здатність бачити і зле, і добре, вміти їх розрізняти і вміти їх поєднувати.
А ще бачила на всіх точках собачок та кішок. Добрі та приязливі. Їдять хліб. Люблять, коли їх гладять, — вони від цього шаленіють Хлопці їх люблять.

 

Запам’ятала дві речі: 1. каску не зав’язувати, бо шию зламає, якщо осколок
2. як вони довго носять ці бронніки? Це ж капець, як важко. А, і третє: висовуватись можно, ящо поряд парамедик (жарт).
Коли ти це не відчуваєш, ти ніколи не зрозумієш, навіщо волонтери це роблять. Знов і знов збирають. Знов і знов везуть. Знов і знов їдуть до бійців на передову. Бо це так мало, коли дивишся в їхні запалені втомлені очі…

Ну, а ми продовжуємо працювати. Наступна поїздка, з великою концертною програмою відбудеться 15 жовтня. Маршрут: Енергодар-Часів Яр-с.Луганське(Світлодарьска дуга)-Попасна.
У святковому концерті, який ми веземо нашим хлопцям,  візьмуть участь: фолькльорний ансамбль «Надвечір’я», Інспекто Віталька (Віталій Троян), Савелій Федан та Піаніст Майдану (Богдан Дніпров ). Лист потреб на цю поїздку дуже великий. Завтра опублікуємо, але основні замовлення — це те, що треба купувати! Тож ми дякуємо за кожну копійчину на допомогу бійцям.

P.s Це була перша поїздка в яку ми їздили на нашій новенькій автівці. «Течік» пройшов весь маршрут без зауважень, показав свій лагідний характер та економічність. А нам залишилось ще трошки, щоб погасити борг за нього, на сьогоднішній день борг становить 22 640грн + 7000грн податку.

Нагадуємо вам наші реквізити:
ГО «Об’єднання учасників АТО та волонтерів»
МФО: 313399
ЄДРПО: 39795600
1) рахунок: 26000055727632 якщо Ви спрямовуєте допомогу військовим;
2) рахунок 26000055726752 якщо Ви спрямовуєте допомогу дітям;
3) рахунок 26002055730898 якщо Ви вирішили домогти волонтерам на придбання автівки для поїздок в зону АТО
Поповнення рахунку через термінал ПриватБанку:
Обрати «Інші послуги», потім вписати код ЄДРПОУ 39795600.
З’явиться назва нашої ГО. Тепер можна вносити кошти!
Не забувайте, що для допомоги необов’язково давати гроші: якщо ви маєте щось із речей або продуктів, які можуть бути використані – приносьте це до нашого будиночку біля «Сільпо» на вул. Українській (будиночок працює з 10.00 до 17.00 кожного дня, крім неділі)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: