На Запоріжжі поля «засіяні» залишками від ворожих «Смерчів» та «Ураганів»: про що розповідають аграрії, — ФОТО

Це село у Пологівському районі, яке розташоване на перетині трьох областей — Запорізької, Донецької та Дніпропетровської. Ворог гатить по ньому авіаційними бомбами і касетними боєприпасами. На початку повномасштабного вторгнення звідси почали масово виїжджати люди. Був період, коли в селі залишалось близько 50 осіб. Зараз люди почали потрошку повертатись додому і нині в населеному пункті жтве приблизно 300 мешканців.
Про що розповідають люди з прифронтового села — далі в матеріалі 061.
Голова одного з фермерських господарств Олександр Каліберда не виїжджав з рідного села, як сам він каже, "ні на годину".
До повномасштабної війни він разом із сином обробляли 1100 га землі, а зараз — 300 га. Чоловік розповідає, що після ворожих обстрілів на поля без саперів не виходять. За цей час він вже навчився розрізняти снаряди.
"Чи багатий "врожай" таких боєприпасів вже зібрали?", — питаю.
"Зараз покажу. Чималий. І від "Урагану", і від "Смерча". Касетних боєприпасів гори лежать. Нас вже навчили як діяти коли бачимо. Головне: не чіпати руками, поки сапери не приїдуть", — говорить.

Він каже, що минулого року, приблизно в цей же період, було дуже важко.
"Гатили сильно по селу. Живого місця не було. У мене у дворі було три прильота", — розповідає.
Але попри це навіть думки не було про те, щоб не сіяти.
"Треба ж їсти щось. Наші хлопці не з лякливих", — додає.
З 2 березня 2022 року в селі немає світла, вода — лише із свердловини. Її качають за допомогою генератора. Іншої води тут немає. Люди отримують гуманітарну допомогу, вирощують врожаї та тримають невелики господарства. В лікарню та магазин їздять в Покровське, що у Дніпропетровській області.
"І тут проблеми, бо у нас є лише ґрунтова дорога і після дощу, то справжній жах. Вже дуже багато років нам зробити ніхто не може 1 км 200 м дороги. Асфальт закінчується і закінчується цивілізація", — каже.

Поки спілкуємось, чоловік каже, що в Воронежі живе його рідний брат. Востаннє приїжджав сюди в 2015 році, на похорон батька. Зараз брати зв’язок не підтримують.
"Як перші прильоти почалися, то менший брат йому телефонував і питав: "що ж ви робите?", а він сказав: "то не ми". Хотів би в очі подивитися йому. Образи немає і розуміння немає. Ну як вони могли таке допустити", — говорить пан Олександр.
Раніше в селі було багато дітей, тут є велика школа. Сама будівля ще є, але побита та посічена. А от дітей в селі майже не залишилось. Фермер каже, що поки літо було, родини з дітьми були, а зараз вже знову їдуть, бо дітям треба навчатись, хоча б в режимі онлайн.
Джерело: 061.ua