Чим енергодарські депутати у звітах мірялися?

Сьогодні перед виборцями звітували депутати від двох політичних сил — ПП «Опозиційний блок» та «Захисники Вітчизни». Рівно о 15.00 вони стартували в конференц-залі виконкому, хоча, насправді, всіх бажаючих могло б вмістити значно менше приміщення, адже їх було щонайбільше 15 осіб. А самих слуг народу — 14.

На все про все доповідаючим виділялося по 5 хвилин, причому за цей час кожен мав ще нагадати присутнім, коли його обрали, що то були за вибори та коли кожен (а по суті — всі вони) стали до роботи в якості депутатів міськради. Отже, безпосередньо звіт займав десь хвилини три.

До стандартного звіту ввійши відомості про те, скільки сесій відпрацював депутат (що в тій ситуації, яка склалася в місті, стало основним показником якості роботи обранця), скільки провів зустрічей з виборцями та скільки — особистих прийомів громадян. Не останній критерій — кількість людей, яким надано матеріальну допомогу з власного депутатського фонду, гроші до якого виділяються з місцевого бюджету.

Далі — стандартні дії у відповідь на стандартні запити електорату: лавки, спортивні майданчики, пісок та земля для дворів, поштові скриньки та «лежачі поліціянти», іноді — невеличкі варіації на тему.

Наприклад, пан Меркулов хотів був допомогти матеріально погорільцям зі Скіфської, 6, але ж проект рішення мали б підтримати на сесії, що, як на гріх, все ніяк не збереться.

Як виявилося в ході звітування, ніхто з виборців своїм депутатам не давав жодних доручень. Додаткових питань по роботі обранців ставили вкрай мало, тож процес йшов згідно регламента з невеличкими відмінностями — вони виявилися у володінні державною мовою (декого  — в першу чергу, секретаря ради Олега Гордевича, терміново слід відправляти на курси!), а також у манері викладення матеріалу. Так, пан Соляник спочатку подякував всім, хто зумів в своєму графіку виділити час на відвідування заходу. Потім — вибачався за те, що не встиг виконати всі завдання, які перед ним ставили виборці. А у фіналі він пообіцяв в наступному році працювати «ще якісніше або неякісніше» — то вже як електорат вважає. До речі, присутній електорат вважав, що вже час закруглятися з ремонтом під’їзду, який розпочали ще у вересні, бо мешканці скоро самі візьмуться за це нелегке діло. Але депутат завірив, що все буде — просто затримка вийшла…вгадайте, через що? Правильно, у КП ПКВ закінчилися гроші, а щоб їх виділити та закінчити ремонт, необхідно зібрати сесію… Але ж все одно закликав своїх виборців звертатися до нього.

Слухачі, мабуть, хотіли поставити депутатам питання, але зовсім не про лавки та суми матдопомоги. І от вони «дозріли» на виступі пані Рябухи. «Чого ж ви сесії не проводите? Як вплинути на тих, хто не ходить!?» почали питати. На виручку колезі прийшов Андрій Карбасов і пояснив в двох словах, мовляв, так і так, зняти депутата — це тільки у ваших силах, шановні виборці.

До речі, завершував виступи «опоблоківців» теж пан Карбасов як керівник фракції. Він відзначив прекрасну роботу всієї команди, тобто фракції. І йому дісталися запитання від громадян: і про недобудови, і про вартість проектів на «хап-ремонти»(так назвав капітальні ремонти виборець) дахів… Ще попросили пішохідні доріжки у дворах, де нема тротуарів, та одну карусельку. Побажання було записано, а ще змальовані перспективи (вкотре) розширення Української з фонтаном на ній же. Пан Карбасов говорив,  а Олег Гордевич поспішав  — адже регламент виходив з-під контролю, попереду ще були виступи депутатів від «Захисників Вітчизни»! Тут ще представниця громадської організації «Наставники» почала висловлювати подяку всій команді ПП «Опозиційний блок» — за все від ветеранів освіти.

Коли Андрій Борисович обмінявся телефонами з небайдужими пенсіонерами і пообіцяв включити їх у всі ті групи, куди вони побажали, до мікрофону з запитаннями почали рватися депутат від «Укропу» Артем Дубков і головний активіст Союзу молоді ВП ЗАЕС Олег Глинських. Знов-таки, серйозно хвилюючись за регламент, Олег Гордевич нагадав пану Дубкову, що його черга звітувати ще настане, але той хотів поставити питання від імені своїх виборців, та не одне, а кілька. Від усіх вдалося технічно відбалакатись. А ще Артем Володимирович нагадав, що таки були аж дві сесії, які зірвалися через неявку саме «опоблоківців», що тут же спротував Андрій Карбасов.

Олег Глинських намагавася з’ясувати для себе особливості підготовки проектів на сесії — що конкретно внесли та проголосували депутати від цієї політсили? На що отримав відповідь від Карбасова  — власне, кожен з нас зараз про це вже говорив у звітах… Ще одне непросте питання від Олега Глинських — про вектор роботи. Відповідь пролунала від Гордевича — такий самий вектор, як і у мера! Він з нашої команди, і стратегія у нас спільна!

Отже, задовольнити цікавість Глинських та Дубкова депутатам повною мірою не вдалося. Щоправда, можливо, вони просто не зуміли чітко оформити  свої питання?

Нарешті настала черга звітувати «Захисників Вітчизни». Власне, через хворобу єдиного чоловіка в «Захисниках» —  Івана Морщавки —  це робили лише «захисниці» — об’єднані у міжфракційну групу «Патріот Енергодара» пані Соляник, Железняк та Лабяк.

Починала Наталя Лабяк — з того, як вони вирішили об’єднатися «дєвочкамі»(с), не просто так, а дотримуючись європейського шляху в гендерній політиці. З гордістю вона повідомила, що там, де жінки, немає бійок, як у нашій ВР, і запросила до своєї групи інших дам (дослівно — знову ж таки «дєвочек»). Щоправда, незрозуміло, яким чином об’єднання трьох жінок в міжфракційну групу вплинуло на загальну пропорцію чоловіки/жінки в депутатському корпусі.

Пані Лабяк окреслила коло тем, якими займалася. Серед них, наприклад, створення фонду для гемодіалізників, у якого навіть «є своя печатка». Говорила про харчування в садочках, а потім плавно перейшла до харчів, що виготовляються в КП «Молочна кухня». Напевно, ніхто не здивується, що це була кількахвилинна рекламна пауза (так, регламент вже нікого не хвилював) Пенсіонерку, що вирішила слухати звіти до кінця, запитала, «а чого це у вас сир такий дорогий?» На що отримала розгорнуту відповідь. Власне, як і решта присутніх.

Коротко відзвітувала пані Соляник. Рекламувати нічого не рекламувала, а отже, і питання їй не ставили. Тому черга перейшла до пані Желєзняк. Вона стисло розповіла про свою роботу, а потім хотіла передати в маси послання від хворого Івана Морщавки. Але всі, хто був в залі, нагадали, що депутатський звіт — діло інтимне, тому порадили почекати одужання Івана Євгеновича.

Не витримав і вирішив підбадьорити колег по депкорпусу пан Соляник — побажав дамам плідної роботи. Галина Іванівна одразу запропонувала вступити в міжфракційну групу, але він скромно відмовився.