Олександр Варницький: Зробити висновки та рухатися далі

Під час святкування Дня Незалежності в Енергодарі проводився конкурс вишиванок, вишитих своїми руками. Попри те, що у ЗМІ були розміщені оголошення про нього і заклики реєструватися, організатори буквально за кілька днів до свята говорили про вкрай низьку активність населення.  Тим не менш, конкурс відбувся. Назвали  трійку лідерів: перше місце – Євгенія Половинченко, Галина Кукалева – друге. На третій сходинці опинилося подружжя Варницьких – Олександр та Ольга.

Ось з ними ми й спілкувалися по завершенні свята. І не лише про підсумки конкурсу. Адже Олександр – священник Української греко-католицької церкви, патріот України й активний учасник та співорганізатор громадських заходів.

Почали з вишиванок. Отець Олександр зізнався, що не хотів брати участі в конкурсі з кількох причин: він був заклопотаний почесним обов’язком підзвучувати Парад вишиванок (на собі носив апаратуру, надавав мікрофони для керування ходою, співів – прим. автора), крім того, з ними була маленька дитинка… І взагалі, в тому, що їхні з дружиною вишиванки – ручної роботи, виконані в західноукраїнській традиції – обов’язково візьмуть приз, чоловік не сумнівався. Натомість хотів лишити місце для заохочення когось з місцевих майстрів. Але дружина таки зареєструвалася до участі, та й за дитинкою приглянули знайомі.

…Коли подружжю не дісталося заохочувального призу, стало зрозуміло: вони в лідерах. Почесне третє місце присудили Варницьким. Щоправда, трохи збив з пантелику приз: «Я не зізнався, що священник. Може, треба було… За перше місце вручили гарних ляльок, за друге – декоративну  пляшку для спиртного, а за третє – домовика. Я, чесно кажучи, не знав, що з цим окультним предметом робити. Викидати якось шкода, тим більш, на ньому навіть цінничок лишився. Але потім подумав, що то навіть на краще, що він дістався нам, ми хоч молитися на нього не будемо. Переробимо його в якогось персонажа…»

Взагалі, враження від всіх проведених свят у отця Олександра неоднозначні. Поспілкувавшись з людьми, він зробив висновок, що замало було реклами. Зрозуміло, що люди не читають газет та не так вже масово сидять в соцмережах. Значить, треба спілкуватися наживо – розповідати, питати, пропонувати. А так навіть концерт на площі зібрав не так багато народу, як міг би, не кажучи вже про акції громадських активістів (крім Параду вишиванок) «Може, уходити в Інтернет?, — задав сам собі питання священник, – сидиш собі вдома, в зручному кріслі, і по скайпу дивишся концерт… Якщо вже людям нецікаво йти на нього»

А ще заговорили про те, що зробити добру справу без якоїсь жертви, мабуть, неможливо. «Я під час параду вирвав з своєї колонки один з дротів. Шкода, звичайно, але ж що поробиш»,  — ділиться своїми роздумами священник. До речі, апаратуру для проведення заходів для дітей Школі свідомого батьківства також надає  отець Олександр. З одного боку, його майно ризикує зламатися під час використання. З іншого – від того, що воно просто стояло б цілісіньке, не було б ніякої користі. Допомагати людям, давати в користування на добрі суспільні справи та не шкодувати, якщо щось «не витримало тяжкої долі» – таке рішення прийняв Олександр Варницький. І за це йому величезна подяка!