«Дім Сірка»: успіхи і проблеми Франківських волонтерів-зоозахисників

Общество | 14:33, 27.07.2018
 Поделиться

Поделиться в

Притулок для безхатніх тварин «Дім Сірка» в Івано-Франківську існує з 2012 року. Про роботу цієї громадської організації розповідає одна з засновниць і голова Наталія Когут.

Поїхати та подивитися, як справляються з усіма викликами франківські зоозахисники, змусила гостра ситуація з безхатніми тваринами в рідному місті.

Виявилося, що справляються приблизно так, як і наші: покладаючись виключно на свої сили, тримаючи оборону на викупленому клаптику землі у передмісті — Микитинцях.

Не раді волонтерам ні сусіди-селяни (хоча навкруги не житло, а поля, а сам притулок огороджено), ні міська влада. Навіть обіцяної  території «Дім Сірка» не дочекався, хоча під неї на грантові кошти були збудовані зручні вольєри…

Живуть та почуваються, як вдома, у притулку більше 200 собак (не рахуючи тих, що перебувають по квартирах волонтерів через необхідність особливого догляду) По домівках розібрані й коти.

Ми побачили, як частина собак гуляє по території. Вони радісно (!!!)зустрічали гостей — гавкали та вимагали почухати за вухом… Решта перебували у вольєрах. Наталія розказала, що гуляють підопічні по черзі. Ще одна волонтерка Іра Реуца уточнила: «Ми знаємо, хто з ким дружить, а хто кого не любить. Так і підлаштовуємо графік вигулу. Собаки знають, хто де живе, тому нема проблеми з поверненням додому»

До речі, заселити тварин по вольєрах — теж мистецтво, яке вимагає знань про своїх «клієнтів»…

Утримання притулку обходиться у 40 тисяч гривень на місяць. Сюди входить харчування, вакцинація, невеличка зарплата кільком співробітникам. Допомагають спонсори, меценати та волонтери. Так, ми побачили багато вольєрів, збудованих на гроші готельно-ресторанного комплексу «Надія». Під час нашого візиту волонтери розвантажували машину з харчами — «Метро» передало «просрочку»…

Цуценят тримають окремо в карантині. Малеча народилася не у притулку — там всі тварини стерилізовані. Цуценят приносять, підкидають та вимагають прийняти люди, які вважають стерилізацію гріхом. «Про кастрацію кобелів мова взагалі не йде!»- махнула рукою Іра… Знайома ситуація, правда ж?

Так, до притулку водять екскурсії школи, час від часу тут буває преса, спонсори… Але реально допомагають не всі. Ветеринарні клініки ідуть на поступки та погоджуються лікувати в борг…

Евтаназію в притулку не практикують- лікують усіх, а старі спокійно доживають свій вік. Чи було б так, якби притулок був державним? Ні, впевнена Наталія…

Волонтери активно займаються прилаштуванням тварин. При нас чоловік приїхав і забрав на своє подвір’я молодого кобеля. А вночі у Наталії літак — в Німеччині чекають на подружку собаки-інваліда Діни: маленька Холі не дасть сумувати Діні, поки власниця на роботі…

У «Дома Сірка» грандіозні плани. Побудувати приміщення, розмістити там пункт стерилізації… Наталія обіцяє, що все це почне реалізовуватись вже цього року. І все це — без допомоги міста чи держави, а самотужки, завдяки небайдужим франківцям та меценатам. А ми пообіцяли, що приїдемо за рік і подивимося на оновлений «Дім Сірка»!

 

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: